Шарм ель Шейх, такий який він є сьогодні.

Це відчуття, коли пакуєш валізи і паралельно телефонує мама і каже, що на Синайському півострові розбився літак… Зупиняєшся, сідаєш, переводиш дихання і далі пакуєш сумки, міцно зціпивши зуби. Мільйон дзвінків від туристів і родичів. Напружуєшся, посміхаєшся і переконуєш усіх в тому, що все буде добре, в нас добрі літаки, польотну програму продумають так, щоб оминути “зону ураження”.

З такими почуттями сідаєш на літак в Єгипет. Трохи переживання, трохи “мандраж”, а загалом впевненість і надія, що все буде добре. Такі думки супроводжували нас протягом усього шляху до готелю.

Ми прибули в Єгипет і тепла погода, з морським бризом розвіяла тривожний настрій. Усміхнені гіди і місцеві жителі, створили атмосферу спокою і впевненості у гарному відпочинку. Коли ми під”їхали до готелю і заселились, то настрій на 100% став позитивним. Голубе море з різнокольоровими коралами і рибками надихали на свіжі думки, палюче сонечко допомагало тілу і душі наповнитись новими силами. Теплі вечірні прогулянки робили думки прозорими.

Коли виїжджаєш за межі готелю, то через велику кількість військових і охорони на вулицях містах, відчуваєш невелику напругу, від недавньої ситуації. Єдине, що відрізняє сприйняття туриста подій в Шарм ель Шейху від родичів, які залишились у Львові - це спостереження за ситуацією особисто. Не можу приховувати того, що в останні дні нашого перебування, кількість охорони в готелі і перевірка машин при в”їзді на територію збільшилась. В готелі зменшилась кількість туристів з Росії і Британії, останніх могли залишити :) До вильоту залишилось 2 дні… Вечори стали вітряними і трохи прохолодними, але це радше до плюсів можна записати, бо вдень сонце ну дуже вже було активним.

Настав останній день нашого перебування на території Синайського півострова. Ми ніколи не бачили світанків на Червоному морі, а завдяки ранковому виїзді, ми насолодились великим червоним сонцем, яке неквапливо піднімалось з-за горизонту. І знову передпольотний мандраж. Приїжджаємо ми в аеропорт і спостерігаємо ситуацію, що посилилась охорона. Звичайно, складніше і довше стало переходити через усі металошукачі, стояти в шумній черзі, але навіть така обстановка створювала впевненість у тому, що шлях додому буде безпечним. І остання новина в літаку, що ми не летимо через Синайський півострів, а оминаємо його, повністю відпустила ту канцелярську скрепку, яка тримала за шлунок. Ми повернулись додому, загорілі та щасливі. Не ховаємо свого мандражу, який нас переслідував, але вже потім розуміємо, що він був необгрунтованим, адже влада Єгипту забезпечила для усіх максимальну охорону і відчуття безпеки.

©Ярина Добосевич, ТА "Поїхали з нами"