Нетипова Флоренція: слідами Дена Брауна

Книжки Дена Брауна можна обожнювати і ненавидіти, з ними можна не погоджуватись і знаходити в них новий сенс. Не можна заперечувати лише одне – про ці книги говорять і ними зачитуються у всьому світі.

Ми теж не могли залишитися осторонь цієї теми, тому пропонуємо вам прогулятись незвичайним туром по Флоренції. Як ви дивитесь на те, щоб повторити шлях славнозвісного професора Ленгдона в книзі «Інферно»? Адже майже всі історичні локації, описані в книзі, реально існують.

Ті, хто не читав книгу «Інферно» обережно спойлери!

Як і професор Ленгдон, ми почнемо свою подорож зі знаменитих садів Боболі, де професор переховувався від переслідування. До речі, зйомки однойменного фільму дійсно велись з допомогою дрона, тому в той день вже у справжню поліцію міста надійшло немало дзвінків від спостережливих мешканців.

Чим ще цікаві сади Боболі, окрім «Інферно»? Самі по собі сади надзвичайно гарні з величезною кількістю терас, альтанок і оглядових майданчиків. Вас однозначно зацікавить той факт, що саме сади Боболі служили праобразом для створення королівських садів Європи, зокрема Версалю.

Після прогулянки садом обов’язково зазирніть в палац Пітті – одну з найбільших резиденцій Медічі, де по сьогодні зберігається величезна колекція безцінних картин. У галереї є полотна Рафаеля, роботи Чімабуе, Фра Філіппо Ліппі і його сина, а також Боттічеллі і Перуджино. А ми продовжимо подорож на міст Понте Веккіо.

Далі наш маршрут пролягає через міст Понте Веккіо та галерею з таємничою назвою «коридор Вазарі».

Міст Понте Веккіо не можна назвати типовою спорудою, колись тут розміщувались лавки м’ясників, а тепер продають дорожезні ювелірні прикраси. Часи змінюються, а міст так і залишається однією з пам’ятних торгових точок Флоренції.

До слова, міст Понте Веккіо є частиною коридору Вазарі, який підприємливі Медічі побудували для того, щоб сполучити два свої палаци і не зустрічатися з нахабними простолюдинами на звичайних вулицях. Коридор ще раз доводить, що за гроші можна зробити все, адже він був побудований в рекордно короткі для тих часів терміни – 5 місяців.

Оскільки весь сюжет книги зав’язаний на «Божественній комедії» Данте, було б неправильно оминути саму біографію письменника, який родом з Флоренції і дуже любив це місто, хоч півжиття провів у вигнанні.

Будинок-музей Данте Аліг'єрі розташовується в старовинному середньовічному кварталі в центрі Флоренції, поруч з церквою Санта-Маргарита. Будинок виглядає стародавнім, хоча насправді він був побудований лише на початку XX століття. Оскільки італійці не одразу усвідомили всю значимість творчого внеску Данте в свою історію (його називають творцем сучасної, розмовної італійської мови), справжній будинок встигли знести, а цей відбудовували на основі історичних хронік.

Особливої уваги заслуговує церква Санта-Маргарита, адже саме тут Данте вперше побачив свою Беатріче та закохався на все життя. І хоча їх розділяла соціальна нерівність, гроші, сотні миль і врешті відсутність взаємності, для Данте Беатріче стала музою, недосяжним божеством і її образ збережений у віках.

Остання наша зупинка в турі по Флоренції – це Баптистерій Сан-Джованні. Для тих, хто не знає, баптистерій – це частина церкви, де проводять хрещення. Внутрішнє убранство баптистерію вражає, адже над створенням фресок для нього працювали кращі художники свого часу. Данте Аліг'єрі був настільки вражений величчю баптистерію, що згадав цю хрестильну купель в своїй Божественній комедії.

Католицьку віру в баптистерії Сан-Джованні прийняли Медічі, Данте і ще сотня прославлених жителів республіки.

За сюжетом книги в священній купелі професор Ленгдон знаходить посмертну маску Данте, яка веде його за межі Флоренції, тому на цьому наш маленький тур цим приголомшливим містом закінчується.